В архівній довідці, наданій комунальною установою „Ізмаїльський архів" Ізмаїльської міської ради від 27.11.2007 р. за № 45, є свідчення, що споруду церкви і школи було збудовано з каменя в 1915 році. При церкві діяли: бібліотека, початкова чотирикласна школа для дітей села Маразліївка і двокласна школа для дітей села Мар'янка-Мік. Всього було учнів: хлопчиків- 134, дівчаток – 66.В школі навчалися діти різного віку. В одному приміщенні сиділи учні першого і третього класів, а в протилежній кімнаті - другого і четвертого. Працювало два вчителя, які вимагали, щоб діти добре вчилися. Викладалися такі предмети: читання, письмо, арифметика, каліграфія ( на перших порах навчання), німецька мова, природознавство. До приходу румунів викладання велося російською мовою. З приходом румунів - румунською. Драченко Григорій Тимофійович, 1932 року народження, навчався в школі с. Мар'янівка при румунах. Вчителем був Бакамет, до якого учні зверталися «Пан вчитель».Писали на дощечках грифелем, що давав учитель. Дощечки були розграфлені з одного боку в лінійку, а з іншого-в клітинку.Оцінювання знань проводилось за 10-бальною системою. Учитель вимагав, щоб діти відповідали на уроках румунською мовою. За непослух карав дітей лінійкою ( по руках ). Однак, карались діти не часто. За неявку дітей до школи карали батьків - вони змушені були платити штраф (аменду) - 100 лей. Мало хто міг заплатити таку суму, тому учні старались не пропускати заняття.Навчались у 2 зміни.Дітей при школі годували обідами, які готувала кухарка. Варили борщі, супи, картоплю, каші. Овочі вирощували на землі, що була закріплена за школою. На цій землі працювали батьки учнів, самі діти. Тут же біля школи була яма, в якій зберігались овочі, зібрані з городу. В діжках заквашували огірки, помідори і капусту. А ще при школі вигодовували кількох свиней, які потім кололи, а м'ясо йшло на обіди для дітей.І що цікаво - все було безплатно.Щонеділі учитель водив дітей до церкви в с. Маразліївку. Дітям не завжди там було цікаво, і тому вони один одного штовхали, смикали. За неслухняними наглядала баба, яку проміж людьми називали Торбихою. Вона таких дітей тріскала палицею.У 1940 р. румуни залишили Бессарабію, і діти стали навчатися українською мовою. Навчав учитель родом з міста Білгород-Дністровського Островський Григорій Сидорович.Відомо, що до війни 1941 р. в школі діяло 4 класи. Так, із розповіді жителя с. Маразліївка Скавінського Михайла Михайловича, 1932 року народження, стало відомо, що він навчався у даній школі 4 роки, далі продовжував навчання в Монашській школі, де закінчив 7 класів.Підручників було мало, так як вони були дорогі. Наприклад, щоб придбати комплект підручників для учня початкового класу, треба було продати вівцю або ще щось із господарства.Писали на дощечках крейдою, пізніше писали чорнилом в зошитах. Сиділи за партами по 4 чоловіки. Директором школи був Білоус Петро Артемович.Перед війною планувалося будівництво нової школи, вже було встановлено місце ( де зараз знаходиться пам'ятник загиблим воїнам - односельчанам), завезено будівельний матеріал - камінь. Однак війна порушила ці наміри, а камінь було розібрано людьми.У роки війни школа не працювала.Діти пішли до школи вже після звільнення нашої території від німецько-фашистських загарбників з 1 жовтня 1944 року. Приміщення церкви було передано під школу, в якій діяло 7 класів. Вчителями були призначені ВінєєваМарія Родіонівна і Марлєєва Марія Костянтинівна, які перед війною закінчили І курс Татарбунарського педучилища. Призначив їх на роботу районний відділ освіти, який на той час знаходився в с. Шабо. З 1945 р. школа вже була укомплектована спеціалістами. І вже з 1952 року школа стає середньою, а в 1953 році відбувся перший випуск 10 класу.Директором була Запольська Марія Іванівна. Враховуючи те, що до Маразліївської сільської ради ввійшли села, які в минулому називались Малою Мар'янівкою і Виноградним, то на території села діяло 2 школи. З 1952 року школа випустила 1150 вихованців, з них 160 випускників здобули вищу освіту.За період свого існування школа має трьох випускників, які закінчили школу з золотою медаллю ( Вінєєв В.Б., Баранова Н.В., Холостенко Я.В. ) та чотирьох зі срібною медаллю ( Головченко А.І., Вінєєв І.Б., Лабунець С.О., Онищук І.В.) В різні роки директорами школи були:1954 - 1957рр. - Козаченко Микита Семенович.1957 - 1978рр. - Кулик Борис Васильович.1978-1979рр. та з 1983 по 1.01.1987р.- Корень Галина Іванівна.1979 - 1983рр. - Скибенко Олексій Павлович.З 1.01.1987 - 1990рр. - Вінєєва Наталя Іванівна. 1990 - 1992рр. - Григор'єв Олександр Володимирович.1992 - 1995рр. - Корень Галина Іванівна.1995 - 1997рр. - Козлова Валентина Артемівна.1997 - 2001рр. - Холостенко Наталя Анатоліївна.З 2001 р. навчальний заклад очолює Павленко Наталя Анатоліївна.У школі працюють гуртки : „Образотворче мистецтво", „Художня вишивка" та « Спортивний туризм».Школа співпрацює з Старокозацьким професійним аграрним ліцеєм, Білгород-Дністровським аграрним технікумом.Тісні зв'язки налагоджені з керівниками сільських фермерських господарств „Колос", „Мрія", „Марс".Школа має свою символіку: герб та гімн, автором якого є вчитель зарубіжної літератури Корень Галина Іванівна.ГімнСтоїть, як скеля непорушна,Серед зеленого села,Середня школа, стара церква,Що учнів вчитись прийняла,Про своїх учнів турбувалась,Путівку у життя дала,Маразліївська /Зр. школа моя,Придністровська /Зр, рідна земля.Основи знань одержав кожнийІ шлях накреслив в майбуття,Школа живе понад століття,Школі не буде забуття,Середня школа, храм науки, Гордо стоїть серед села, Маразліївська /Зр. школа моя Придністровська /Зр, рідна земля.Якісна загальна середня освіта забезпечується 22 педагогами, з яких 17 мають вищу освіту, з них 6 мають вишу кваліфікаційну категорію та педагогічне звання «старший вчитель».